Використання можливостей Інтернет педагогічними кадрами в процесі професійної діяльності

      Своєчасність надання та отримання потрібної якісної та повної інформації - основна вимога нашого часу. Отримання інформаційних ресурсів у мережі в Інтернет дозволить педагогічним працівникам підвищити рівень інформаційної культури та компетентності як їх складової.

      Проблеми практичного використання Інтернет висвітлено в наукових працях В.С.Пашкової "Інтернет для читачів публічних бібліотек"[1]; І.О.Шевченко "Готовність персоналу публічних бібліотек до впровадження Інтернет-послуг"[1]; В.К.Скнарь "Публічні бібліотеки активізують використання сучасних мереж: Рекомендації проекту PULMAN про розвиток Інтернету і завдання бібліотек"[1].

      Висвітлити досвід організації надання Інтернет-послуг читачам бібліотеки та практичні рекомендації щодо використання можливостей нових інформаційних ресурсів всесвітньої мережі Інтернет.

      В умовах формування інформаційного суспільства в країні одним з показників освіченості людини є рівень її інформаційної культури. Нині в світі з'являються нові джерела інформації, які можуть бути доступні майже кожному. Прогрес вимагає від нас вміння працювати з ними. Змінюються вимоги не тільки для тих, хто вчить, а насамперед до тих, хто навчає.

       Суспільство досягло такого рівня розвитку, коли обсяги теоретичних знань, інформації, рівень її структурованості та складності зумовлюють створення якісно нової інформаційної структури, в якій інформаційні ресурси визначатимуть розвиток країни, сфер суспільства, інтелектуалізацію праці, вибір і використання інформаційних систем різного призначення і технологій, умови життєдіяльності людини в усіх соціальних сферах, вдосконалення соціально-комунікаційних відносин, виробництва й управління в усіх соціальних сферах. За таких умов великого значення набуває процес інформатизації освітнього та управлінського процесів, використання комп'ютера, інформаційно - комунікаційних технологій (ІКТ) та інформаційних ресурсів у професійній діяльності працівників освіти, що цілеспрямовані власне на розв'язання конкретних задач. Інформація й теоретичні знання визнані пріоритетним стратегічним ресурсом постіндустріального суспільства та є основою системи інформаційного забезпечення освітян.

       За таких обставин великого значення в професійній діяльності працівника освітньої сфери набуває інформаційно-аналітична діяльність і особливо вміння використовувати інформаційні ресурси. Поняття "ресурс" походить від французького слова "ressourse" - джерело, запас чого-небудь, засіб, який використовується у необхідних випадках. Інформаційні ресурси трактуються як обсяг інформації в інформаційній системі, "...як окремі документи і окремі масиви документів у інформаційних системах (бібліотеки, архіви, фонди, банки даних та інші інформаційні системи)".

       У соціологічному контексті множина даних утворює інформаційний ресурс, тобто, накопичуючись, дані мають зміст потенційної інформації, яка у певний проміжок часу і за певних обставин у результаті аналітико-синтетичного оброблення набуває статусу релевантних відомостей для окремих індивідуумів або певного кола осіб. Як інформаційний ресурс можна розглядати звичайну книжкову бібліотеку і мову, в якій накопичуються метадані. Соціального статусу, як інформація, вони набувають тоді, коли існують люди, які мають інтерес до них, коли виникає соціальна потреба і мотивація, можливість і здатність їх отримати. Багато років науково-педагогічна бібліотека м. Миколаєва є основним інформаційним центром для студентів, вчителів міста та інших її читачів. Майже всі матеріали, які необхідні вчителю, надавалися з фонду бібліотеки у вигляді книг, газет, журналів тощо. В останні роки це стало неможливо без інформації з нових джерел, таких, як Інтернет. "Це дає бібліотекам можливість більш повно задовольняти інформаційні потреби користувачів, покращити бібліотечно-інформаційне обслуговування, забезпечити усім громадянам рівний доступ до світових інформаційних ресурсів" [1].

       На сьогодні, вже не достатньо традиційних бібліотечних послуг. Формування національного інформаційного середовища в країні потребує створення загальних і спеціальних інтелектуалізованих баз знань, розвинутих систем збереження знань, ідей, теорій, концепцій, які б не втрачали суспільного знання, а навпаки, зберігали і сприяли їх перетворенню в інформаційний ресурс суспільства і задовольняли інформаційні потреби окремих осіб або груп споживачів інформації. Актуальною проблемою збереження соціальної інформації є формування електронних бібліотек у провідних книгозбірнях України, створення комп'ютерної мережі бібліотек України та включення їх до мережі Інтернет.

       У результаті розв'язання цієї проблеми провідні наукові бібліотеки країни перетворюються з пасивних сховищ знань у активних розповсюджувачів інформації.

       Протягом 90-х років ХХ століття розвиток національних інформаційних ресурсів у всіх розвинених країнах світу здійснюється в напрямі формування інформаційної супермагістралі (Information Superhighway), що є органічним поєднанням електронних документальних ресурсів зі світового телекомунікаційною інфраструктурою. У рамках реалізації концепції інформаційної супермагістралі інформаційні центри і провідні наукові книгозбірні світу мають трансформуватися у "віртуальні бібліотеки", тобто документальні інформаційні центри, доступ до яких не обмежений у часі і просторі. Причому планується розширений доступ користувачів до віртуальних бібліотек.

       Одним з 11 міжнародних науково-технічних проектів сформованих під егідою країн "Великої сімки" і спрямований на проведення такої трансформації є "Library Universals". Проектом передбачається формування глобальної мережі електронних бібліотек починаючи з 1995 року на основі книгозбірень країн "Великої сімки". Найбільшу активність у створенні електронних бібліотек виявляють інформаційні центри книгозбірень США, де в 1995 році організована Національна федерація електронних бібліотек, в якій об'єднано 15 університетських книгозбірень і Бібліотеку Конгресу США [20,с.26]. Наприкінці ХХ ст. перед нашою бібліотекою повстала проблема забезпечення читачів доступом до мережі Інтернет. "Надання безперешкодного доступу до Інтернету в бібліотеках та інформаційних центрах сприяє свободі, процвітанню та розвитку громад і окремо свободи", - говориться у Маніфесті ІФЛА про Інтернет (2002р.) [1]

       Для забезпечення читачів безкоштовним доступом до Інтернет необхідні були значні кошти. Керівництвом бібліотеки були вивчені різні грантові програми, яки могли допомогти в реалізації проекту створення сучасного інформаційного центру. Партнером нашої бібліотеки став IREX/IATP. IREX (the International Research and Exchanges Board) - Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів - яка є провідною некомерційною організацією Сполучених Штатів Америки, яка розробляє і впроваджує програми у сфері вищої освіти та розвитку Інтернет. IREX отримав гранти від Бюро в справах освіти і культури Держдепартаменту США (ECA) в підтримку Internet Access and Training Program (IATP).

       У 2002 році за сприянням IREX/IATP, керівництва управління освіти та міської влади м. Миколаєва в бібліотеці відкрився Інтернет-центр і у кожного читача з'явилася можливість безкоштовного отримання доступу до Всесвітньої мережі. Практика роботи Інтернет-центру вже в перші місяці його роботи засвідчує, що для ефективного розв'язання проблеми забезпечення наших читачів інформацією з інтернет-ресурсів замало просто надати їм безкоштовний доступ до Всесвітньої мережі. Більшість освітян нажаль, не вміла не лише працювати з Інтернет, а і з комп'ютером взагалі. Повстало питання про організацію безкоштовних комп'ютерних курсів для вчителів, "навчаючи їх правилам ефективного використання Інтернету та електронних ресурсів" [2].

       Спеціалістами відділу інноваційних технологій був розроблен проект "Підвищення інформаційної культури вчителів", який складався з 3-х етапів: перший "Основи роботи з ПК", другий "Основи роботи в Інтернет" та майстер-клас "Створення освітніх презентацій". Цей проект з зацікавленістю зустріли не тільки вчителя-предметники, а і викладачі ВУЗів, директора шкіл. Заняття на курсах проходили в неділю, що дозволило вчителям не відволікатися від своєї роботи. Яким ж чином вчитель може використовувати можливості Інтернет при підготовці та проведенні уроку? Що корисного він може для себе знайти? Які корисні Інтернет-ресурси їм будуть у пригоді?

       За останні роки в Україні спостерігається різке зростання обсягів інформаційних ресурсів, які розміщуються в Web. Інформаційні ресурси світової комп'ютерної мережі стають доступними користувачеві у вигляді так званих Web-сторінок. Власник інформаційного ресурсу подає інформацію таким чином, щоб користувач мав змогу оперативно відшукати необхідний документ. Структура, яку утворюють дані на Web-сторінці, та зв'язки між ними певною мірою відображають структуру предметної галузі. Web-сторінка може містити не тільки текст, а й інформацію в різних графіках, таблицях, анімаціях, відеозаписах, аудіозаписах. Перегляд Web-сторінок здійснюється за допомогою спеціальних програм перегляду - браузерів. Браузер за сутністю є кваліфікованим, ерудованим провідником, що виводить користувача на необхідну інформацію.

       Посилання на інші ресурси мережі називається гіпертекстовим або гіпермедійним. "Слід зазначити, що гіпертекстова організація матеріалу певної предметної галузі не є щойно зробленим винаходом. Приклади "офф-лайнових" гіпертекстових посилань ми можемо знайти в Біблії чи в будь-якій енциклопедії, де одна наукова стаття посилається на іншу статтю з цієї ж енциклопедії.

       Перший ресурс, який ми порадимо буде сайт "Вчитель.Ru". На ньому ви знайдете розробки та плани-конспекти як традиційних уроків, так і уроків з використанням інформаційно-обчислювальної техніки. Багато методичної літератури, педагогічних рекомендацій, обмін досвідом пропонує нам цей російськомовні педагогічний портал [3].

       По-друге, перед користувачами Інтеренету відкривається доступ до всіх провідних електронних енциклопедій світу, які на відміну від їх паперових аналогів, постійно оновлюються та редагуються і тому містять новітню інформацію. Зараз найавторитетніша та найпопулярніша світова енциклопедія - "Вікіпедія" (англ. Wikipedia) - wikipedia.org [4] містить наукові статі, що будуть у пригоді як вчителям, так і учням з усіх навчальних предметів.

       На сьогодні Вікіпедія вважається однією з кращих енциклопедій з будь-коли створюваних за обсягом відомостей і тематичним охопленням. За станом на липень 2004 року в англійському розділі було 0,3 мільйона статей; у квітні 2005 - уже більше 0,5 мільйона, а наприкінці листопада 2006 - більше 1,5 мільйонів. Другим за кількістю статей є німецький розділ, у якому з грудня 2006 року понад 0,5 мільйон статей. Ще 11 розділів містять понад 100 тисяч статей, у їхнє число входить і Російська Вікіпедія (зараз кількість статей приблизно 135 тис.). У Вікіпедії немає оплачуваних редакторів і весь матеріал безоплатно додається й обновляється учасниками проекту. Активні учасники можуть стати адміністраторами Вікіпедії, але переваги в написанні статей ця посада не дає. При написанні статей дії учасників повинні бути погоджені із законодавством про авторське право, діюче в США и штаті Флорида, де розташовані сервери Вікіпедії.

      При опублікуванні свого добутку у Вікіпедії автори-учасники добровільно передають майнову частину свого авторського права у загальний добуток. Але немайнова частина авторського права, нікому, нікуди не передається. З подробицями про захист авторських прав ви можете ознайомитися на Інтернет сторінці Вікіпедії - http://ru.wikipedia.org/wiki/Википедия:Авторские_права [4]

       Вікіпедія - це ще й середовище обговорення всіляких тем і спорів. Виникаючі серед авторів неясності й розбіжності обговорюються на спеціально відведених для цього сторінках. У кожної статті енциклопедії є сторінка її обговорення. Тут кожний може приєднатися до бесіди й висловити свою точку зору із приводу представлених у статті матеріалів.

       По-третє, необхідно зазначити, що інформацію легко знайти, коли ми знаємо її електронну адресу. Якщо ні, то на допомогу нам приходять пошукові сервери, такі як Google [5] ("перекручене" написання англійського слова "googol"). Google - лідер пошукових машин Інтернету, займає більше 70 % світового ринку пошуку інформації в Інтернеті, виходить, сім з десяти людей, що перебувають у мережі, звертаються до його сторінки в пошуках інформації в Інтернеті. Зараз реєструється щодня близько 50 млн. пошукових запитів й індексується більше 8 мільярдів веб-сторінок. Google може знаходити інформацію на 101 мові. Google на кінець серпня 2004 року складалася з 132 тис. потужних комп'ютерних серверів, розташованих у різних частинах світу. З 2003 року в Google з'явився український варіант сайту - www.google.com.ua, [5] який може виконувати пошук за всіма сайтами в Інтернет, або тільки на українських.

       Google використовує досить складну мову запитів, що дозволяє обмежити область пошуку окремими доменами, мовами, типами файлів і т.д. Наприклад, пошук "Педагогіка site:library.mk.ua" дасть всі матеріали сайту Науково-педагогічної бібліотеки, у заголовку яких зустрічається слово "Педагогіка".

       Через популярність пошукового сервера Google неологізм "to google" ("гугліти"), що використовується для позначення будь-якого пошуку інформації в Інтернеті. Це дієслово занесене в словники англійської мови, наприклад, словник Merriam-Webster [6]. Побоюючись втрати торговельної марки, компанія Google Inc. вимагає втриматися від використання цього дієслова.

      Але у пошукових серверів є свої недоліки. Одна з найпоширеніших помилок - це знаходження інформації невірної за логічним змістом. Зв'язано це з тим, що при пошуку (індексації) пошукова машина обробляє величезну кількість посилань, і сортує їх за ступенем релевантності, але, з огляду на автоматизовану основу всіх пошукових машин і неможливість сортувати всі посилання по логіці запиту, ми одержуємо безліч зайвої інформації.

       Чим швидше розвивається мережний простір, чим більше з'являється нових інформаційних ресурсів, тим гостріше встає проблема невідповідності запиту й результату пошуку.

       Вихід отут один: постаратися більш повно виразити в запиті предмет пошуку. Або інший варіант. У кожної пошукової системи є опція: "шукати в знайденому". Якщо Ви бачите, що більшість посилань не відповідають логічній темі запиту, то просто уточните запит (або доповните його), не забувши поставити галочку "шукати в знайденому".

      З досвіду своєї роботи адміністратором Інтернет-центра, хочу зауважити, що іноді користувачі центру, шукаючи інформацію в Інтернет з однієї тематики, отримують зовсім різні результати роботи пошукових машин. Виникає питання, як поліпшити результати пошуку? Для поліпшення результатів свого пошуку, який має бути швидшим і якіснішим необхідно:

• сформулюйте запит за можливістю якнайточніше;
• перевірте правильність написання ключових слів;
• використовуйте синоніми;
• використовуйте опцію "розширеного пошуку" (Advanced Search);
• намагайтеся самі визначити найбільш ймовірний вузол, де зберігається потрібний вам документ.

      Треба зазначити, що Інтернет створювався в США, та й мовою міжнародного спілкування на сьогодні є англійська. Зовсім мало часу минуло від створення Мережі, а українському її секторові виповнилося лише трохи більше десяти років. І тому не дивно, що всі Інтернет терміни тільки приживаються на українському ґрунті. Тому при роботі з сервісами Інтернета бажано хоч трохи орієнтуватися в англійській мові.

Global Legal Information Network
www.loc.gov/law/public/law.html

       "Світова правова інформаційна мережа (Global Legal Information Network)" (GUN), що забезпечує електронний доступ до автоматизованих законів країн, які є членами асоціації GLIN; юридичну правову бібліотеку;інформаційний бюлетень (законопроекти; нормативні акти України; стенограми засідань та поіменні голосування; конституції країн світу); довідкову інформацію (відомості про політичні партії України, бібліографія).

       Інформаційні ресурси мережі Інтернет зумовлюють оволодіння знаннями і опанування навичками пошуку й обміну інформацією. Для своєчасного прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень керівник закладу освіти за умови підключення до мережі Інтернет має змогу своєчасно та безкоштовно отримувати інформацію на web сервері Верховної Ради України, де знаходяться інформаційно - пошукові системи "Законодавство" і "Закони підзаконні акти України в Інтернеті".

       Міністерство освіти і науки України - http://www.education.gov.ua. На сайті знаходяться: Закони України, підзаконні акти та інші директивно-нормативні документи, що регулюють діяльність установ і загальноосвітніх навчальних закладів України. Загальний опис системи освіти в Україні. Відомості про інститути післядипломної педагогічної освіти та факультети підвищення кваліфікації в педагогічних університетах та інститутах. БД про навчальні заклади ІІІ та IV рівнів державної акредитації, професійно-технічні навчальні заклади України. Довідник телефонів Міністерства освіти і науки України. Проекти документів з освітньої політики, що перебувають у стадії обговорення, підписання чи затвердження.

       Важливим аспектом є також професійне спілкування в Інтернет. Вчителя, учені, батьки, відвідавши сайт Міністерства освіти і науки України [7], можуть залишити свої зауваження, пропозиції, задати питання на форумі сайту. Форум цінний тим, що дає змогу отримати відповіді на важливі для вас запитання, а також може слугувати трибуною для висловлення вашої думки.

       Академія педагогічних наук України [8] - на сайті розміщено пошукові системи: Дисертаційні дослідження в галузі педагогіки і психології. Зарубіжна освітньо-педагогічна інформація. Педагогічні програмні засоби. Навчальні плани, навчальні програми для середніх навчальних закладів. Загальна інформація щодо інноваційних проектів, які реалізовані в Україні. Інтернет стає відкритою трибуною для висловлення своєї думки та дає можливість безкоштовно отримати відповіді на свої питання та на отримання підтримки від інших.

       Важливу роль в житті Інтернет-центру займає проведення Інтернет-чатів. Англійське слово "chat" перекладається як розмова, бесіда. Чати з представниками Міністерства освіти і науки, Міністерства культури та інших державних установ дали змогу поставити турбуючи освітян питання, окреслити конкретні проблеми, висловити свої пропозиції. Як проходять такі дискусії? В Україні існує ще 25 подібних центрів, які створені за сприянням IREX/IATP. Представники центрів домовляються про дату і час зустрічі, в один з таких центрів запрошується гість, з наприклад з Міністерства освіти і науки і кожен учасник дискусії може задати йому запитання.

       Життя не стоїть на місті, і тому ми завжди намагаємось надати нашим користувачам повну і вичерпну інформацію, використовуючи для цього як традиційні джерела, так і можливості нових інформаційних ресурсів. Нині світове співтовариство приділяє особливу увагу еволюції постіндустріального суспільства в інформаційне. Для усвідомлення сучасного суспільства як інформаційного виникає потреба у дослідників визначати й висвітлювати роль і специфіку інформаційних процесів, що відбуваються в соціально-педагогічних і управлінських системах; у створенні і застосуванні інформаційних технологій, мережі Інтернет; у формуванні інформаційних і вдосконаленні соціально-комунікативних відносин в управлінській діяльності, використанні традицій педагогів. Перехід країн до інформаційного суспільства призвів до визнання інформаційної діяльності як пріоритетної й зумовив зміни в професійно-кваліфікаційних вимогах до керівників і характері управлінської та педагогічної праці взагалі.